logo-image Робота в Польщі
RU
UA
logo-image Робота в Польщі
logo-image Робота в Польщі

Наші в Польщі: «Переїзд в іншу країну повністю змінив моє життя і всі плани на майбутнє»

Наші в Польщі: «Переїзд в іншу країну повністю змінив моє життя і всі плани на майбутнє»

Портал Polsha24 ділиться з читачами черговою історією зміни країни проживання та переїзду на ПМП до Польщі. Кожна така історія унікальна: події у ній реальні, а значить – це прекрасний приклад того, як може скластися саме ваша доля, якщо ви вирішите переїхати до Польщі. А поради та підказки від тих, хто влаштувався в Польщі кілька років тому, стануть прекрасним путівником для новачків у цій справі.

Цього разу досвідом переїзду в іншу країну з нами поділилася Ірина, яка колись і не передбачала про те, що коли-небудь покине рідну Білорусь.

– Моя польська історія почалася зовсім раптово й зовсім не з Польщі, – починає розповідь дівчина. – У далекому зараз для мене 2004 році я була студенткою престижного білоруського ВНЗ і ні про який переїзд навіть і думати не сміла. Почалося все з банального бажання підзаробити під час літніх канікул. В одному з приміщень мого університету розташовувалася фірма, яка займалася програмами з працевлаштування студентів на час сезонних робіт за кордоном. Студенти нашого ВНЗ це прекрасно знали й регулярно брали участь у таких програмах. Виїжджали в основному в Німеччину й Англію. Після закінчення другого курсу я теж вирішила спробувати свої сили й заробити на особистий автомобіль. Подала заявку, і мені запропонували поїхати з травня по жовтень в Англію на ферму зі збору полуниці.

Сесію склала достроково й уже будувала плани, як буду не тільки заробляти перші гроші, але й практикувати англійську мову. Яке ж було моє здивування, коли з'ясувалося, що ферма ця була польською і все керівництво говорило тільки польською мовою. Так, в Англії почалося моє знайомство з Польщею.

Скажу, що сезонні роботи у поляків – справа непроста. Вставати доводилося на світанку, годині о 4 ранку. А робочий день закінчувався ближче до 6 вечора. Перший час було важко, але в той же час, я знала, що в день можу заробити близько 40 у.о. і це гріло мою «студентську» душу. Крім того, ми поїхали на цю ферму великою компанією, і це було як студентська пригода. Працювали 6 днів на тиждень, а у вихідні виїжджали на шопінг. Зазначу, що поляки дуже відповідально ставляться до організації сезонних робіт і до всього, що з ними пов'язано. Жили ми в спеціально облаштованих вагончиках. Можна було без проблем приготувати їжу, прийняти душ, попрати одяг. Якогось особливого дискомфорту, пов'язаного з житловими умовами, не було. Все чисто й акуратно. Багато й часто спілкувалися з поляками, вони розповідали про свою країну, її історію, красиві місця.

Уже до кінця мого першого трудового сезону кілька людей із числа наших студентів вирішили залишитися в Польщі. Мені це здавалося дивним: як можна ось так просто покинути навчання і просто змінити все своє життя? А через рік і моє життя теж змінилося.

За перший свій трудовий сезон на полуниці я майже вільно говорила польською мовою і головне – заробила близько 4000 у.о. Я знала, що таких грошей в Білорусі мені – студентці – і за рік не заробити. Тому на наступне літо поїхала на полуницю знову. Цей підробіток став для мене доленосним. Буквально через пару тижнів після приїзду ми поїхали з друзями погуляти в місто. У нашій компанії виявилося двоє хлопців-супервайзерів, поляків, які контролювали роботу на фермі. Надалі один із них став моїм чоловіком.

Стосунки розвивалися дуже швидко й уже до кінця «полуничного сезону» мені зробили пропозицію руки і серця. Чесно скажу: було дуже складно. Адже я ніколи не думала про переїзд в іншу країну. І батьки мої до такого рішення були просто не готові. Вмовляли повернутися та закінчити навчання. Але я боялася, що якщо поїду в Білорусь, то втрачу свою першу дорослу любов і вирішила залишитися.

Адаптація в іншій країні для мене стала справжнім випробуванням. Довгий час я не могла знайти себе. Переїзд в іншу країну повністю змінив моє життя і всі плани на майбутнє. Адже в Білорусі я приблизно знала, чим буду займатися після закінчення вузу, знала, що буду жити з батьками. І хоча мій чоловік був для мене опорою і підтримкою, приблизно півроку не раз я думала про те, чи правильно вчинила залишившись в Польщі.

Інший менталітет, традиції, зовсім інший спосіб життя – потрібно було до всього звикнути. Довелося нібито почати своє життя з початку.

Але з часом все встало на свої місця. Я закінчила польський ВНЗ, отримала громадянство й у мене є своя улюблена справа. Кілька років тому ми відкрили невелике сімейне кафе. Сьогодні в Польщі у мене багато друзів. Мені подобаються поляки – вони в більшості своїй дуже добродушні, чуйні. Люблять жити за правилами і не порушувати закони, дисципліновані та працелюбні. І якщо вам близькі такі риси характеру, то знайти спільну мову з ними – просто.

У Білорусь ми часто їздимо до моїх родичів. І, озираючись назад, зізнаюся, що зміна країни тоді була воістину правильним рішенням. Я не розлюбила свою рідну країну, але знайти і реалізувати себе в Білорусі набагато складніше. Тут Польща все-таки на кілька кроків попереду. Найголовніше – не боятися змін і вірити, що всі вони тільки на краще.